Збулася мрія :)

Ходили сьогодні з Вікою на "Золотий вік" (вік - це не самець Віки, а часовий проміжок)))))))) Знаючи мою ніжну любов до спізнень, Віка чесно подзвонила мені і розбудила о 8:30 (сеанс був на 10:30). Пів десятої я вже стирчала на зупинці в очікуванні маршрутки. Наївна... Влізти у найкращий в світі 83 мені вдалося лише через 45 хвилин і коментувати цю ситуацію дуже не хочеться. бо я присягнула мамі на орфографічному словнику української мови таких слів не вживати... :(
На фільм, ясна річ, запізнилася. влетіла в той момент, коли Єлизаветі демонстрували портрет якогось чергового "ухажора" (чи не Івана Грозного :)))  І досиділа, не змінюючи пози, до кінця сеансу.
Фільм чудовий! Навмисне не хочу зараз загострювати увагу на суто технічних та історичних моментах, бо завжди можна знайти, до чого придертися. Фільм справді, як написано на постері, про Жінку, Воїна і Королеву. І дуже показовий, до речі *смайлик з іронічно-вимученою посмішкою*
Ібо все в ньому описано жахливо правильно з життєвої точки зору. Тому що, як і будь-який середньостатистичний чоловік, мачо Уолтер Релі вибирає не Королеву - розумну, сильну і енергійну, а симпатичну блондинисту фрейліну. Ще раз повторюю - звертаю увагу лише на події фільму, відсуваючи на другий план історію. Хоча і тут можна посперечатися. Так, Релі був молодший за Єлизавету на 20 років. Ну і що? У Імре Текелі та Ілони Зріні різниця була майже така ж сама, а ситуація - діаметрально протилежна. От. 
В голову прийшов приклад, висловлений одним з героїв "Гроттерші". При народженні тобі дається кредит - ну, припустімо, 100 монет. І ти можеш на п"ятачок купити розуму, на десять копійок - краси і т.д. А можеш всі сто монеток вкласти у щось одне. І бути у цьому першим. От Ліззі і купила - розум, державну мудрість, передбачливість, талант до підбору оточення... А на особисте щастя - не вистачило. Але це був її, гідний поваги, вибір. Бо є та висота, на якій перестаєш бути жінкою. А стаєш - воїном, прапором, королевою.
Я свій вибір зробила. Ну, точніше його зробили за мене. 

*Любі френди, вибачте за такий пост.  Чесно-чесно, більше не буду маскувати свої рожевосопливі переживання під рецензію на фільм. То був хвилинний напад слабкості. Ваша Єлизавета Інтегра Хеллсінг Стелла.* :))))))))

Збулася мрія :)

Ходили сьогодні з Вікою на "Золотий вік" (вік - це не самець Віки, а часовий проміжок)))))))) Знаючи мою ніжну любов до спізнень, Віка чесно подзвонила мені і розбудила о 8:30 (сеанс був на 10:30). Пів десятої я вже стирчала на зупинці в очікуванні маршрутки. Наївна... Влізти у найкращий в світі 83 мені вдалося лише через 45 хвилин і коментувати цю ситуацію дуже не хочеться. бо я присягнула мамі на орфографічному словнику української мови таких слів не вживати... :(
На фільм, ясна річ, запізнилася. влетіла в той момент, коли Єлизаветі демонстрували портрет якогось чергового "ухажора" (чи не Івана Грозного :)))  І досиділа, не змінюючи пози, до кінця сеансу.
Фільм чудовий! Навмисне не хочу зараз загострювати увагу на суто технічних та історичних моментах, бо завжди можна знайти, до чого придертися. Фільм справді, як написано на постері, про Жінку, Воїна і Королеву. І дуже показовий, до речі *смайлик з іронічно-вимученою посмішкою*
Ібо все в ньому описано жахливо правильно з життєвої точки зору. Тому що, як і будь-який середньостатистичний чоловік, мачо Уолтер Релі вибирає не Королеву - розумну, сильну і енергійну, а симпатичну блондинисту фрейліну. Ще раз повторюю - звертаю увагу лише на події фільму, відсуваючи на другий план історію. Хоча і тут можна посперечатися. Так, Релі був молодший за Єлизавету на 20 років. Ну і що? У Імре Текелі та Ілони Зріні різниця була майже така ж сама, а ситуація - діаметрально протилежна. От. 
В голову прийшов приклад, висловлений одним з героїв "Гроттерші". При народженні тобі дається кредит - ну, припустімо, 100 монет. І ти можеш на п"ятачок купити розуму, на десять копійок - краси і т.д. А можеш всі сто монеток вкласти у щось одне. І бути у цьому першим. От Ліззі і купила - розум, державну мудрість, передбачливість, талант до підбору оточення... А на особисте щастя - не вистачило. Але це був її, гідний поваги, вибір. Бо є та висота, на якій перестаєш бути жінкою. А стаєш - воїном, прапором, королевою.
Я свій вибір зробила. Ну, точніше його зробили за мене. 

*Любі френди, вибачте за такий пост.  Чесно-чесно, більше не буду маскувати свої рожевосопливі переживання під рецензію на фільм. То був хвилинний напад слабкості. Ваша Єлизавета Інтегра Хеллсінг Стелла.* :))))))))